Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
Виявилось, я була не потрібна тобі
виявилось, що і не кохав ти зовсім
я була перед тобою відкрита, сповнена любові і довіри,
обіцяю,колись я перестану тебе ненавидіти
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
Я просто хочу кохати
Я хочу тремтіти від поцілунків
Хочу дуріти від дотиків
Хочу забути про все і любити,
Любити до без тями.
Кохати поринучи в ньому,
Вечірній присмерк, наче морок опустився,
Замовкли птахи до ранкової зорі,
Мелодія чудна полилася із флейти
Це музикант творить свої пісні.
Чудові звуки линуть із віконця,
Медами розійшлися по землі,
Я бачила тебе справжнім лиш вночі, лиш на одинці, лиш поряд з глибокими думками,
я відчувала твій біль, я відчувала страх і невизначену прірву
закривши очі і плачучи вночі, я шукала в тобі найкраще, я шукала особливість і раптом я знайшла, але було запізно
гадаю, ти не справжній
Художник взяв мольберт і фарби
І вийшов в поле навесні
І найніжніші тонкі барви
Наносив він на полотні.
Душа у фахівця співала,
І він виводив вензелі:
Мені стало так незвично коли я почула стукіт у грудях від твоїх повідомлень,
мені стало так незвично коли я відчула від тебе турботу,
мені було незвично, коли ти проводжав додому,
коли дивився на мене із закоханим поглядом,
коли я лежачи у тебе на грудях тримала тебе за руку,
мені було так ніяково тебе любити,
Я пам‘ятаю твій запах,
він нагадував мені дещо незвичне,
іноді я гадала, що знаходжусь в церкві
я зустріла цей запах, але вже не на тобі
Паркету ялинка
у ніч-невидимку
минулу сторінку
життя завела.
Чия це зупинка?
і вона знову діставала меч
старанно зчищала іржу та минуле
заради життя до двобою на смерть
рушала, лиш тільки почувши - готова?
її не лякали ні біль, ні тортури
Лише на кордоні світів затихає вітер...
В такі тихі дні не доходять листи з того світу...
А, може й доходять, та хто їх уміє читати:
по хмарах, по листю, по гущі з ранкової кави?..
Хто їх доставляє відомо, але не точно —
Коли богу сумно, працює собі листоношею,
Кровавим світом нехтуючи враз,
Святкує пезля квітня чародійну
Уяву... - лиш хвилину, богомаз,
Турбує почуття, любов подвійну...
Кохання серед куль, ракет, в блакить,