Сергій Гайдак
Поглянь, конвалії в землі
Такі малі, а запах - диво
Ростуть і квітнуть в теплі дні
Вони, як люди - все можливо
Зірви їх трішки на росі
Я так сумую за тобою
Моє маленьке котеня
Без тебе я не є собою
Без тебе я як немовля
Я кожну мить живу жагою
Закривши очі, я мовчу
І слів для правди не шукаю
Уві сні не мучусь, не кричу
Бо не горю, бо не палаю
Мороз під снігом не рипить
Моя дівчина ніколи не заплаче
Бо є опора, поряд буду я
І не важливо в неї гуччі чи версаче
За її посмішку готовий висушить моря
Мою маленьку буду солодко кохати
Не набридай тому, кому ти не потрібен
Завжди і всьому є чіткий кінець
Для когось, ти велик, для когось, просто дрібен
Але не всі такі, багато ще сердець
Не ображай людей, які добра бажали
Дай руку і навчи мене кохати
Щоб став я назавжди лише твоїм
Не можу просто жити і чекати
Що ти колись назвеш мене своїм
Дозволь мені залишитись з тобою
А час летить за пухом в далечінь
І люди всі сивіють, як пушинки
Літа проходять, долі поколінь
На згадку залишаються картинки
Будуються і падають мости
Серця живі, а давляться від крові
А ти стояла у метро
Читала книгу, так красиво
Світило сонце у вікно
І посміхалась ніби диво
Вже пролетіли ми Дніпро
У грудях серце зупинилось
І голос більше не звучить
Він як маля в кутку забилось
Бо так болить, не може жить
У стінах більш ніхто не гріє
Від вітру в танці ніжний пар
Кислинка в чашці з бергамоту
А нагубах вранішній жар
Вже відігнав нічну дрімоту
А глянь на небо, там же рай
Прошепочу на вушко колискову
І поцілую ніжно перед сном
Щоб не крутилась мила в ліжку знову
Я буду поряд, пригорну крилом
У сні прийду морським прибоєм
Щоб нам до серця приторкнутись
Потрібно душу оголить
І не боятися спіткнутись
Вогонь кохання запалить
Відкрити очі, подивитись
