Сергій Гайдак
Міняй мене на інших, наяву
Кохай постійно різних, цілі ночі
Люби, хоч кожен день по одному
Скажи, хиба вони поглянуть очі-в-очі?
Бреши мені, ти щогодини аж до сліз
Коли не знаєш, що робити?
Куди піти? Де себе діти?
Коли на серці пустота
Коли душа кричить від болі,-
а тіло ніби у неволі
Не дай мені забути про кохання
Не дай мені зневіритись в тобі
Ціную я твої сліпі признання
Як посмішку і очі голубі
Не дай моєму серцю запектись від болі
Холодне серце, так не любить самоти
У казці, Каю теж потрібна Герда
Можливо десь існуєш, саме ти
Така вся не приступна, милосердна
Намалюй мене пальцями, проведи ніжним дотиком
Напиши мої літери на своїм полотні
Покажи мене справжнім, не білявеньким котиком
А єдиним коханням твоїм на землі
Пов'яжи мене нитками і назви тихо долею
І пестить ранок кінчики волосся
Годинник перейшов на літній час
Поспішні кроки, перший промінь сонця
Мені б твій поцілунок ще хоч раз
По вулиці цей шум автомобілів
Від вітру в танці ніжний пар
Кислинка в чашці з бергамоту
А нагубах вранішній жар
Вже відігнав нічну дрімоту
А глянь на небо, там же рай
Даруй мені крила, не рви мою душу
Тебе ж я безмежно і щиро люблю
За що я на світі страждати так мушу
Чому я у Бога кохання молю
Навіщо ти влізла в мою щиру душу
Дай руку і навчи мене кохати
Щоб став я назавжди лише твоїм
Не можу просто жити і чекати
Що ти колись назвеш мене своїм
Дозволь мені залишитись з тобою
Моя дівчина ніколи не заплаче
Бо є опора, поряд буду я
І не важливо в неї гуччі чи версаче
За її посмішку готовий висушить моря
Мою маленьку буду солодко кохати
Я бліком від очей візьму тебе за душу
Скажу, що ти моя, ти зіронька ночей
До серця притулю і холод зрушу
Торкнусь губами в губи та подихом плечей
Крізь пальці проведу волосся ніжно
Навіщо крила тим хто не летить
Кому потрібні хвиль пусті надії
Ніхто не знає, як на світі жить
На жаль, ми віковічим наші мрії
Пусте життя і присмак темноти