Неоніла Гуменюк
Ступає тихо жовтень
Й багрянець розсипа.
Це осені синочок,
Вона ж не має дочок,
Лише синів Бог дав.
Та кожного з них любить
Ягідки-намисто в калини, мов рубін.
Твою підтримку, любий я відчувати хочу,
Бо ти такий хороший, у мене ти один.
І шурхотять листочки під нашими ногами,
Коли за руки взявшись отак йдемо кудись,
Тепло ми відчуваєм, любов також із нами,
Хоча ідуть до осені літа,
Та літечко ще у душі тріпоче
Й співає жайвором над нивою життя.
Яка так щедро віршами вродила
І на майбутнє задумів запас.
Лише б Всевишній дав здоров"я й сили,
І яблуні в ньому, груші та сливи,
Разом із батьками його посадили,
Вже тягнуться вгору деревця маленькі.
-Підростатиме з вами разом оцей сад, -
Це вчуваються тата і мами слова, -
А яким буде він, то від вас вже залежить,
То привітно і сонячно, то задощить.
Та не буде ніхто без обох них щасливий,
Бо коли вони поруч, то пісня бринить.
Солов"ями витьохкує серденько кожне
Та всміхаються очі, в них радість сія.
Без весни та без жінки сумне все й порожнє,
Плаксивий-плаксивий такий.
То дощ. то сніжок пролітає,
Стіною туман густий.
А завтра зима-господиня
Свій посох візьме до рук,
Кожухом сліпучо-білим
Де з тобою ми ходили,
Спомин залишивсь обом.
Бо літа, неначе коні
Так нестримно мчали вдаль,
Посріблили наші скроні,
Несли радість і печаль.
Осені назустріч,
Що загубив поміж трав
Золоту обручку.
Жовтий килим простелив
Їй під ноги жовтень
І в долині запалив
Кажуть, що жінка примхлива,
Неначе погода весняна.
Та все ж вона незрівнянна -
Лагідна, ніжна, зваблива.
Їй серенади співали
І цілували очі.
Хлюпають, хлюпають хвилі тепла,
Заворожили вони душу й серце,
Любов моя теж їх в полон узяла.
Я бачу їх вдень, уночі в них дивлюся,
Намилуватись не можу ніяк,
Нектару кохання із них я нап"юся,
Засяяли в густій траві,
Великими очима зранку
Вони дивилися на світ.
Запахли солодко медами,
Щоб чули бджілоньки малі,
Голівки низько нахиляли,
І капелюха у поклоні зняв,
Із братом липнем привітався знову,
Який охочий до розваг й забав.
То пригощає всіх медами з липи,Запалює купальськії вогні,Бере до рук батіг Петрів блакитний
І мчить кудись на буйному коні.