Неоніла Гуменюк
Вже відпливає вдалеч серпня човник,
Гойдаючись на хвилях, мов листок,
Та залишило літо кошик повний
Смачнющих ягід, яблук та грушок.
І виноградом всіх почастувало,
Спекло пухкий рум"яний коровай
Поміж береги круті
Та й у травах зелененьких
Заховалася собі.
Щоби суховій липневий
Її висушить не зміг,
Щоби піснею своєю
З дрібним дощем і навіть снігом теж.
Та залишилося уже йому недовго
Бешкетувати.Вже тепло іде.
Зігріє квіти, трави і комашок,Дерев торкнуться промінці ясні
І тішитимуться вони весні,Всі аж світитимуться радістю і щастям.
2017 р.
Біла вишиванка і великий бриль,
Шаровари сині та широкий пояс,
У руках тримає ще й батіг Петрів.
Та коса на плечах, наче лезо гостра,
Поклепав господар ще заздалегідь.
Вийде на зелений цей безмежний простір,
Зчарував зорепад,
Ми раділи й сміялись, мов діти.
Щастя сильним крилом
Обняло й понесло,
Що забули за все ми на світі.
Як в казковому сні
Туди спрямований, де сонячний серпанок
Гойдався над землею.І дощем
Сипався у трави великий збанок,
Сріблом наповнений холодної роси,
Неначе в купелі у ньому тії квіти,
Вітрець легенько пестив пелюстки,
Ми уже не потрапим до неї ніколи,
Та хіба що думками.Чи в сні озоветься
Безтурботного часу луна або спогад.
Велетенськими були дуби та ялини
І черешні смачнющі в саду у сусіда.
Як же іноді хочеться хоч на хвилину
Де під лісом білесенька хата,
Очеретом поросле озерце.
Там збирали ряску каченята.
Там дитинство моє босоноге
Пасло гуси, раділо й сміялось.
Все, що сном відпливло кольоровим
Подарувало літечко зозулі,
Вона зраділа їм, але не взула,
Поклала між зеленої травички.
Ними милуються усі, хто тут буває
І птаха нахвалитися не може.
Взяла. як ішла у гості,
Щедро його розсипала.
Кругом біло-біло стало.
Вітер срібло те збирав.
Кучугури намітав.
А мороз сердитим був,
Мелодію ту слухав ліс увесь,
Зелені простягла сосна долоні.
Щоби впіймати сонця промінець.
Під вітра музику сніжинки танцювали
Та сріблом тихо падали униз
І землю ним повільно накривали,
Влітку - ягоди солодкі між гіллям.
Черешня милувалась білим цвітом,
Поки людей ватага не прийшла.
Обскубали усе-усе до "бубки"
Та обламали з листям всі гілки,
Їли, набрали в відра ягід й в руки,