Неоніла Гуменюк
Щось ніяк не розбереш.
Зранку морозець.І дощик
Моросить дрібний удень.
Пролітають. пролітають
Вже й сніжиночки вгорі,
А внизу листки кружляють
Лілея горда у короні білій,
Її садила мама так давно,
Але цвіте і досі вона влітку.
Голубить вітер ніжно пелюстки,
Розповідає казку цій красуні.
Милуюся я нею залюбки,
Липень далеко ще в дорозі.
Стара сорока молодій
Розповіда неспокій свій
-Скільки живу, ще не видала,
Щоб в червні липа зацвітала,
Цей ранній цвіт не до добра,
Сказав, що я така ж нестримна,
І літом названа тобою,
Така ж палка, яскрава й дивна.
Схожість із осінню шукаєш
В моїй душі ліричній тихій,
Відліта у вирій
І ромашки вони взяли
На крихітні крила.
У журавликів сильніші -
Понесли далеко
Літа килими барвисті
Весело весняно так лунала,
Квітонька-медунка розцвіла,
Пелюсточки сонцю простягала.
І вона запахла на весь ліс,
Аромат цей до вподоби й бджілкам.
Зовсім поруч ряст рожевий ріс
По річці пливе, ніби човник маленький.
Осінь же пізня, тремтить він. промок,
А хвиля відносить його так далеко.
Тримається ж стійко.На нього іще
Сіла пташина мала відпочити,
Крихітні крильця стомилися вже,
Лілея горда у короні білій.
До неї йдем, важкий несемо хрест
І обминуть її ніяк не можна,
Так хоче доля, вкаже Божий Перст.
Бо сам Христос ішов туди у муках
Та ніс хреста за всі наші гріхи.
Хоч цв"яхами прибили Йому руки,
Що блузочка синя
Та жовта спідничка -
Красуня синичка.
Зими не боїться,
Снігів та морозів,
Сальця би поїсти
Їжачок малий сховавсь. все пихтить і свище.
Кілька кроків лиш ступив - примостився зручно.
Небезпеку він почув. у клубок згорнувся.
Не зачепить вже ніхто їжачка під листям.
А ні злющий сірий вовк, а ні лиска хитра.
2020 р.
Влітку - ягоди солодкі між гіллям.
Черешня милувалась білим цвітом,
Поки людей ватага не прийшла.
Обскубали усе-усе до "бубки"
Та обламали з листям всі гілки,
Їли, набрали в відра ягід й в руки,
