Екатерина Евстратова: Всі вірші автора | Poetree

facebook https://www.facebook.com/vironiya/

Екатерина Евстратова

Давно вже пишу вірші. Неймовірно закохана у поезію, про що свідчить навіть татуювання на моїй руці (так, все на стільки сильно) :). Вітаю вас у моїй Віронії, у моїх Нотатках римованих днів. Дуже приємно буде отримати оцінку своєї творчості у таких же поціновувачів. Дякую!

Всі вірші Оригінали Переклади

« ‹

…

11 12 13 14 15 16 17 18 › »

Я пам'ятаю ті несміливі кроки,

Я пам'ятаю ті несміливі кроки,

Я пам'ятаю ті несміливі кроки,

ту боязкість мою при кожнім слові,

по венам моїм дивні мікротоки,

забуті всі слова у новій ролі.

Я пам'ятаю ту дитячу невторопність,

1

0

Екатерина Евстратова

Батл..

Батл..

У кожного є свій щоденний батл,

в душі якісь протести та повстання.

У наших "я" ще лиць своїх багато.

Багато букв кричить наше мовчання.

І попри війни ззовні оболонка

не видасть диму й гуркіту снарядів.

2

0

Екатерина Евстратова

Пиши, моя дівчинко, пиши..

Пиши, моя дівчинко, пиши..

Пиши, моя дівчинко, пиши..

Рими насправді рятують,

поки зовні у світі та в тихій душі

звірі дикі лютують.

Пиши, моє сонце, думай, римуй.

4

0

Екатерина Евстратова

Может то солнце душу согрело?

Может то солнце душу согрело?

Может то солнце душу согрело?

Может - весна?

Может то небо сумело на время

лишить меня сна?

Может шаги от рассвета апреля?

Может - душа,

1

0

Екатерина Евстратова

Відчуваєш?

Відчуваєш?

Відчуваєш?

Легше дихати наче.

Скинуті всі тягарі.

Хороші дрібниці більшого значать,

погане ж не варте тобі.

Поринаєш

2

0

Екатерина Евстратова

От отчаянья и холода сводит мне скулы -

От отчаянья и холода сводит мне скулы -

От отчаянья и холода сводит мне скулы -

утренний клик о пришедших ветрах..

Уж так влюбляться нечаянным людям

повелось да крушить свой рай на словах..

С больно жуткой улыбкой хлопая дверью

1

0

Екатерина Евстратова

Немає змісту лікувати шрами

Немає змісту лікувати шрами

Немає змісту лікувати шрами

Над ними плакати та згадувати біль

Все що було у серці та між нами

Вже знищила січнева заметіль.

Немає сенсу більше роздивлятись,

Від минулого залишені сліди.

4

0

Екатерина Евстратова

Так хочу нічого не чути,

Так хочу нічого не чути,

Так хочу нічого не чути,

позбавитись того на мить слуху.

Та думки мої будуть почуті,

Бо душа є місцем їх руху.

Знов на повну дешеві навушники.

Перервати хоча б всю увагу.

1

0

Екатерина Евстратова

Бабусі.. Які ж вони світлі..

Бабусі.. Які ж вони світлі..

Бабусі.. Які ж вони світлі..

Які ж чисті та щедрі вони..

Головне у житті їхнім - діти..

Щоб щасливі ті завжди були..

Щоб ситі і звісно здорові..

Як же це не цінуємо ми..

1

0

Екатерина Евстратова

Феніксом з попелу.

Феніксом з попелу.

Феніксом з попелу.

З пилу та з бруду.

Лиш підіймати

крила до неба.

Злікувавшись від Опалу,

не згинули й будем

5

0

Екатерина Евстратова

Десять місяців ти намагався забути.

Десять місяців ти намагався забути.

Десять місяців ти намагався забути.

Так яке там!..

Цьому не бути.

Нажаль, це гірше інших дилем

та тяжкої застуди.

Вона є усюди.

1

0

Екатерина Евстратова

З присмаком першого цнотливого раннього снігу,

З присмаком першого цнотливого раннього снігу,

З присмаком першого цнотливого раннього снігу,

який опав на уста та розтав від теплого подиху..

З почерком нових творців, яким пишуться дивні книги..

Вона вийде до знайомого міста та чекатиме поштовху.

Міксуватиме гострі думки у балансі з ніжними мріями.

Вона знає, що просто так ніхто не народжується,

4

0

Екатерина Евстратова