Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
Я бачила тебе справжнім лиш вночі, лиш на одинці, лиш поряд з глибокими думками,
я відчувала твій біль, я відчувала страх і невизначену прірву
закривши очі і плачучи вночі, я шукала в тобі найкраще, я шукала особливість і раптом я знайшла, але було запізно
гадаю, ти не справжній
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
Я готова бути для тебе ідеалом
Я готова ламати свої принципи
Я готова тобі підкоритись
Я залишусь вірною
Я приготую тобі вечерю
Я чекатиму тебе з роботи
і вона знову діставала меч
старанно зчищала іржу та минуле
заради життя до двобою на смерть
рушала, лиш тільки почувши - готова?
її не лякали ні біль, ні тортури
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідома,
Ми обов'язково зустрінемось у німому вальсі,
Де жодне слово не завадить нашим почуттям,
І в той момент коли обручка буде на твоєму пальці,
Я покажу, наскільки сильно зміниться твоє життя.
Як увесь час я жив без тебе, постійно думав про одне,
Щоб знову поєднати воєдино, те що давно вважалось як чуже,
Ні, ти що,
я ж не поет
лише граюсь зі словами
і формую з них
куплети,
подаровані зірками,
Виявилось, я була не потрібна тобі
виявилось, що і не кохав ти зовсім
я була перед тобою відкрита, сповнена любові і довіри,
обіцяю,колись я перестану тебе ненавидіти
Я буду чекати,
Чекати поки зовсім не скінчаться мої сили,
Поки я не зійду з розуму,
Поки я буду кохати.
Я здатна віддати себе усю,
Я здатна чекати тебе вічність, аби тільки ти був поруч…
Паркету ялинка
у ніч-невидимку
минулу сторінку
життя завела.
Чия це зупинка?
Мені стало так незвично коли я почула стукіт у грудях від твоїх повідомлень,
мені стало так незвично коли я відчула від тебе турботу,
мені було незвично, коли ти проводжав додому,
коли дивився на мене із закоханим поглядом,
коли я лежачи у тебе на грудях тримала тебе за руку,
мені було так ніяково тебе любити,
Художник взяв мольберт і фарби
І вийшов в поле навесні
І найніжніші тонкі барви
Наносив він на полотні.
Душа у фахівця співала,
І він виводив вензелі: