Мозолевський Борис
І не жона, й не наречена —
Ішли степами без доріг.
І божевільні квіти червня
Тобі тулилися до ніг.
І яструб довго плив над нами,—
Чого він плив, чого хотів?
Зринали в небо цвіркунами
Де степами п’яна рать ходила,
Де рікою кров лилась колись,
Кіммерійські стріли і вудила
У червоній глині запеклись.
І, неначе стомлені тамтами,
Низько розстилаючи баси,
Сумовито стогнуть над житами
Знахідка 1905 року
Щоб знало межі недолуге бидло
Й сиділо мовчки, підле, на цепу,
Мене на пострах видовбали ідолом
І високо поставили в степу.
Я міг би стати жорнами і домною,
монолог
Над степом повінь місячна пливла,
Я гола йшла, збирала квіт ромену.
В моїх очах кипіла синя мла,
І місяць цілував мені рамена.
За балкою дві ватри на горі,
В кущі розбігаються дині,
Січеться ячмінь на крупу —
Начальник кар’єру Добринін
Свій “газик” жене по степу.
Він міг би командувать ротами,
Вести за собою полки.
За ним динозаврами ротори
Я встав серед ночі і вийшов у степ,
У скошене царство моє опівнічне,
Де місяць над стернями наче затерп
І лив у пітьму своє світло магічне.
Воно колихалось, густе, як меди,
Таке золоте і терпке, аж зелене,
Що можна було розпізнати сліди
Зацвіло нестерпно
І дивно,
Та й спливло над стернями
Димом.
Що ж то там цвіло
Таке дивне?
Вже й не розпізнати
За димом.
Це ти, моя юносте? Здрастуй.
Прости. Привітаймось. Це я…
А весни насіяли рясту,
Аж сонцем зітхає земля.
Прости, моє диво зелене,
За те, що тебе не вберіг.
Іди, не хвилюйся про мене,
На бригаді заврожаїлися сливи,
Возсідали баклажани на возах.
Я приїхав у Приморськ такий щасливий,
Привітався тепло, скинувши рюкзак.
Ніч стелилася росою по люцерні,
Молодик гойдала на плечі.
Перепели оглашали співом стерні,
М. Вінграновському
Із-за Голти, із-за Балти, із-за Кодими,
Із-за того, що й на світі не було,
На світанку білі олені виходили,
Мовчки поглядали на село.
А в траві, в причаєних гніздечках,
Як чернець без покути,
Я не можу без Вас.
Ви — Бермудський трикутник,
Де зникав я не раз.
Коли Ви говорили
Щось таке неземне,
Зупинявся годинник —
Стугоніло, гуготіло,
Все палило навкруги.
Біла спрага твого тіла
Не вміщалась в береги.
Сповивалися серпанком
Білі ружі між отав.
Білий місяць на світанку