Oleksander Dowbak: Всі вірші автора

Oleksander Dowbak

DILIGENTER ET INDEFESSE Читачеві з цією писаниною тут буде важко. Сентиментальності, любовної лірики підліткового кшталту і заповзятливого римування не буде... Результат просто процесу мислення та рефлексії, не без плутанини, символів, алюзій, гугла і вікіпедії і всього, чого тільки в голову не прийде)- тобто просто не буде!) Занудство тут теж присутнє... Звиняйте...але спілкування просять і внутрішні голоси, і привиди... моя справа не зупинятись... а у Вас є вибір не звертати на все це уваги...

Всі вірші Оригінали Переклади

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7 › »

Черепахи

Черепахи часу долають лабіринти простору,

Розлякуючи зграї ворон на своєму шляху,

Прогризли тунель в стіні за постером

І втекли в ніч глуху

Ці шаблезубі панцерники-родстери…

Обрій схуд,

Oleksander Dowbak

Йорик

В проймах Ельсінору у Гамлета в кімнаті на каміні

Біліє череп Йорика. Ніякої штучної заміни.

Він там для прикраси і розвитку дрібної моторики.

А офіційно, це підтвердять і правники, і історики

- то стара традиція у нашій ґміні

шанування померлих. Очниці - кролячі нори,

by Oleksander Dowbak

найманий вбивця

Час розправляється з нами по черзі,

Немов найманий вбивця.

один за одним. Стрілок тонкі стержні

багнетами

проштрикують нас наскрізь. Поза тим

він не кровопивця,

127

Oleksander Dowbak

Дерево поетів

На дереві поетів поміж райських плодів

Повішених теж немало,

Їх важко часом розрізнити. Вони з запалом

прагли чуттєвих насолод в цнотливих дів,

та загалом

полишали по собі бездітних вдів.

Oleksander Dowbak

Безсоння

Ми тратимо ночі в безсонні на старості літ -

і це не примхи старечі, не звички, не вік.

Не одержимість. Хоча, чому б ні?

Ми - на сторожі, ми все ще на війні,

Що триває незримо.

Попри зливи і грози ми ще при пам’яті та здоровім глузді.

Oleksander Dowbak

Заблукалі вівці (довге)

Заблукалі вівці

Гуртуються в хрестовий похід -

Бо тільки вони на це згідні. Їх цівки

Збиваються в стада і рушають на захід чи схід,

Вигризаючи луги на пустелі, а їх тонкі кінцівки

Затоптують в камінь все, що залишилось.

by Oleksander Dowbak

Лемурія і Гондвана

Письменники і поети живуть ще й понині

На просторах Лемурії і Гондвани,

Ще досліджують там незвідані місця…

І нові горизонти. Нові стани.

Старі шафи і скрині,

Лептопи, кава, м’які дивани,

251

Oleksander Dowbak

мовчки і тихо...

Наші вежі вавилонські давно вже

втратили лик рукотворних споруд,

спустошені до останнього кóвша

копальні соломонові коштовних руд,

Роки забуття і запустіння все довші і довші,

хіба не згубили своєї товщі,

by Oleksander Dowbak

Олі

Розбурхані води глибоких морів –

Очі в неї.

Навіщо побачив? Навіщо зустрів

Їх вир у своїй одіссеї?!

Я оголошував їй війну, і слав послів,

Дарунки з Ганзеї…

Oleksander Dowbak

Пекло потихеньку тліє в кожному з нас,

Навіть у найдобріших, що звуться святими.

Ладне спалахнути завше і повсякчас-

Потрібен лиш стимул:

Іскра чи вітру вихор… от луснув дверима…

Дав строкача…

by Oleksander Dowbak

sotto voce

Я можу перев’язати твої рани тільки добрим словом,

Та й то sotto voce*.

А воно, буває, випурхне і не зловиш!

І чкурне собі в теплі краї в кращі умови

Охоче.

А хтось стверджуватиме, що й не бачив ніколи його в очі!

by Oleksander Dowbak

Автобіографічне

Марконі тут залишив батькове радіо,

Едісон – братові лампи,

Бізонячі шкури - від Натті Бампо…

В цього закамарку крихітний радіус,

Не раз пом’ятий бампер.

Є дещо, вочевидь, пам’яттю вкрадене,

Oleksander Dowbak