Неоніла Гуменюк
Стріла Амура, пущена тобою,
І трепетно тепер воно так б"ється,
Горить жаданням, ніжністю, любов"ю.
А почуття, як музика казкова
Все ллються, переповнюють до краю,
І піснею здається кожне слово
Чайкою кигиче
І дзвінким струмочком ллється,
За собою кличе.
І бринить на серця струнах
Та змушує плакать,Ще - веселощі дарує
Й світлу-світлу радість.
Десь полетіло літо,
Верес блакитним цвітом
Підморгує між листям.
Ромашок пелюстками,
Немов крилом біленьким
Махнуло на прощання
Зелені були навесні
Їхні маленькі-маленькі листочки,
Співав соловей їм пісні.
І літом спекотним вони зеленіли,
Під ноги стелилась трава.
А восени стали всі золотими
Роси срібляться в траві навкруги,
Зорями сяє небо ясне,
Ти на побачення кличеш мене.
Між берегами тиха ріка,В твоїй долоні моя рука.
Дикої м"яти запах п"янить,
Доля дарує нам щасливу мить.
Крадеться тихо осінь,
Он берегом над річкою
Її пухнастий хвостик.
Махнула ним над вербами,
Аж по воді листочки,
З берізоньками-сестрами
Літо коней поганяє.
Ті ступають крок за кроком,
Де ромашки жовтоокі,
Де вогнями маки квітнуть
І роздмухує їх вітер,
Де волошечок блакить
Чи на білому
Доведеться приїздить
Михаїлові.
Буде в нас Архистратиг
На запрошення.
Хай несе добро та мир
Та барвисті рушники
І серветки й сорочки,
В подушках квітують маки.
Наче писаночка хата,
Милуються люди всі.
Диво це творила мама,
Сонечком засяяв,
Прояснилось синє небо,
Десь поділись хмари.
Вітерець легенько пестив
Кучері вербичкам,
Намагався в косу сплести
На білім кафтані
Розсипались густо так
По землі недбало
Горобини ягідки
Смачні соковиті.
Клюватимуть їх птахи,
Тополина заметіль,
Пухом скрізь позасипала
Сіро-білим та легким.
На дерева й на травичку
І на квіти та кущі
Він лягати має звичку...
