Неоніла Гуменюк
Зробились жовті із зелених,
Намистечко у кілька низок
Калина береже для мене.
Осінь художниця з мольбертом
До лісу стежкою крокує,
Дарує золоті мережки
І зашарілася,
Мов на побаченні
Молода дівчина.
А як за руку взяв
Та пригорнув мене -
Світилась радістю,
Немов легкокрилі птахи
І літо квітуче птахи вже понесли
Далеко-далеко кудись.
А вітер життєвої осені віє,
Прийде незабаром сама.
Але відчуваєш - душа молодіє,
Я красою її неймовірною.
Скільки тих таємниць іще сховано
На самому дні скрині осінньої.
Ще не вивчено й не розгадано
Усього, що є в доленьці осені.
Та приходом своїм вона радує,
Ягідки-намисто в калини, мов рубін.
Твою підтримку, любий я відчувати хочу,
Бо ти такий хороший, у мене ти один.
І шурхотять листочки під нашими ногами,
Коли за руки взявшись отак йдемо кудись,
Тепло ми відчуваєм, любов також із нами,
У серці ватра - звуть любов"ю,
Яке ще б"ється лунко-лунко
І плаче радості сльозою.
Хоча воно й сумує часто
Та ніжність ллється в нім струмочком.
Оце і є те справжнє щастя,
Рожеві й білі сипав пелюстки
У коси їй, в любові зізнавався
І золоті запалював Зірки.
Аж засоромилась вона, мов та дівчина
І щічки зарум"янились її
Пелюстками тюльпанів.На калині
Солов"я чули пісню дзвінку,
Тобі клала я руки на плечі
І кружляли в кохання танку.
Та злітали у даль невідому,Де нікого не було крім нас.
Почуття це до болю знайоме.
Хоч давно промайнув отой час,Та воно у серцях ще не згасло
Немов дзвіночки срібні
І літечко виграє нині
Так віртуозно ними
Тоді, коли зоря ранкова
Поволі в небі гасне
Й промінчик сонця золотого
Співаєш весело і плачеш так невтішно,
Усміхаєшся й сердито хмуриш брови,
І недоступна, і на все готова.
То, наче Амазонка горда, сильна,
А то шукаєш захисту, покірна,
То кішка лагідна, а то левиця грізна,
Берізці білокорій кучерявій,
У відповідь тріпоче вона листям,
Сором"язливо віти нахиляє.
Берізку обніма вітрець легенько,
Огорта теплом струнку красуню.
Таки він полонив її серденько,
Серпневе сонце в нашому саду
І груші налились солодким соком
Та стиглі сливи просяться до рук.
Донизу звисли винограду грона,
Смачнющі білі й сині ягідки.
Плодів під абрикосом також повно,Ваги їх не витримують гілки.
