Неоніла Гуменюк
Переростає в річечку маленьку,
Яка несе води чисті свої
В ріку широку, що тече далеко
До моря синього, яке не має дна,
Там, де шторми та величезні хвилі.
Та ріки і моря чи мали б силу,
Хлюпають, хлюпають хвилі тепла,
Заворожили вони душу й серце,
Любов моя теж їх в полон узяла.
Я бачу їх вдень, уночі в них дивлюся,
Намилуватись не можу ніяк,
Нектару кохання із них я нап"юся,
Що гойда мене стільки літ.
Чи далеко я буду чи близько,
На тобі лиш зійшовся світ
Клином.Краю ти серцю милий,
Скільки пройдено вже доріг.
Лиш тоді набираюсь сили,
Яблука збирала у великий кошик.
Білі та червоні, такі соковиті,
Золоті, рум"яні, всі до рук просились.
Хуліган-вітрисько почав пустувати,
Перекинув кошик та й утік із саду.
Врізнобіч котились всі червонобокі,
Золотом кожна бризка
Та місяць свій сріблястий ківш
Перевернув донизу
І сипле й сипле срібний дощ,
Який летить на землю,
Окутує калини кущ
Надворі то сніжок, а то дощить,
Гойдає вітер віти яблуневі,
Співає серце, серце жде весни.
Вона прийде із пролісками й рястом,
Струмками та із щебетом птахів.
Кохати треба, бо життя прекрасне
І морозу не бояться,
Свіжі-свіжі аж до снігу
І бузкові, жовті, білі.
Зовсім крихітні й великі
Пелюсточками прикрили
Свої личенька гарненькі
Літечком вони вже відцвіли,
Але серденько кохати не забуло
І любов"ю повниться завжди.
То дарма, що кучері сріблясті
Із русявих стали вже давно,
Та душа моя так прагне щастя,
Співчувала матері в її горі,
Бо єдиний син її та й загинув,
Рідну землю боронив й Батьківщину.
Квилить чайка-чаєчка, плаче мати,
Де чий голос важко вже розібрати.
Хай не буде більш війн братовбивчих
Влітку - ягоди солодкі між гіллям.
Черешня милувалась білим цвітом,
Поки людей ватага не прийшла.
Обскубали усе-усе до "бубки"
Та обламали з листям всі гілки,
Їли, набрали в відра ягід й в руки,
Сказав, що я така ж нестримна,
І літом названа тобою,
Така ж палка, яскрава й дивна.
Схожість із осінню шукаєш
В моїй душі ліричній тихій,
Із парубком Кленом
Міцно обнялися так
На траві зеленій.
Він шепоче про любов
Берізці тихенько,
Засоромилася знов,