Неоніла Гуменюк
Шукає затишку й тепла душа моя.
Бо натерпілась за життя усеньке
Несправедливості й жорстокості. а я
Хотіла завжди спокою та миру,
Посидіти любила в самоті,
Думки всі викладала на папері,
Твоє свято уже близько,
Ти прийдеш ще на світанні
І засієш в кожній хаті.
Ой, Василечку-Василю.
Щоб здоров"я мали й силу,
Хліб й до хліба на столі,
Та загадково усміхаються берізки,
Щось таємниче перешіптуються з кленами
І не соромляться нікого аніскільки.
Простягують гілки до них, мов рученьки,
Запрошуючи тих на "білий" танець
І граціозно легко так кружляють,А вітер бавиться і пестить довгі кучері.
Тепла дай долоням, ніжності серцю й добра.
Осене, осене, тебе ж я щиро попрошу,
Щоби погожою ще довго-довго була.
А спогади, спогади хай не гірчать полинами,
Медами любові зцілюють, наче бальзам.
Вогнем калиновим щоби почуття це палало,
І додолу падає під вікном моїм,
Устеляє землю всю килимом багряним,
Господині-осені прикрашає дім.
Та узори дивнії срібними нитками
Вишиває бабине літечко навкруг,
І котяться грушечки золото-сонцями,
Влітку - ягоди солодкі між гіллям.
Черешня милувалась білим цвітом,
Поки людей ватага не прийшла.
Обскубали усе-усе до "бубки"
Та обламали з листям всі гілки,
Їли, набрали в відра ягід й в руки,
Замінили ви маму і тата,
Коли ми першачки-школярі
Прийшли в школу знання здобувати.
Ви терплячими дуже були,
На "чому" наші відповідали
І пояснювали як могли
Їм спека не страшна ні грози,
А сонце додає снаги.
Блакитні пелюсточки їхні
Липневий вітерець гойда,
А гордо підняті голівки
Вдивляються в небесну даль.
Яблука збирала у великий кошик.
Білі та червоні, такі соковиті,
Золоті, рум"яні, всі до рук просились.
Хуліган-вітрисько почав пустувати,
Перекинув кошик та й утік із саду.
Врізнобіч котились всі червонобокі,
Нині "валентинки" надсилаєм,
Даруємо їм ласку і тепло.
Хай же день святого Валентина
Всім приносить радісні хвилини,
Щоби, наче сад життя цвіло.
Щирих слів для них ми не жаліймо
Бурштинове й золотаве,
Лиш шовковиця зелена
Край городу біля клена.
Та й для неї час настане,
Коли листя іншим стане,
Бо пожовкне й потемніє,Може трохи й посіріє.
І морозу не бояться,
Свіжі-свіжі аж до снігу
І бузкові, жовті, білі.
Зовсім крихітні й великі
Пелюсточками прикрили
Свої личенька гарненькі