Неоніла Гуменюк
Її стежками ми йдемо удвох.
То ж щиросердно ми одного просим.
Щоб трохи ще здоров"я дав нам Бог.
Щоби могли ми вранці прокидатись
І бачити осінніх днів красу
Та насолоджуватись нею до останку.
Кохана людино.
Ти не остуди його і не порань
Поглядом зимним.
Життя моє теж все належить тобі
І кожне слово.
Бути з тобою у щасті й біді
Хоча надворі лиш травневі дні,
Дощу чекали листячко і стебла,
Городина та трави запашні.
Просили пити квітоньки на грядці,
Ще - вишні молоденькі у саду,
Бо без води всьому живому важко.
Торкнувся деревам до скронь,
Отави давно вже покошені,
Горить горобини вогонь.
Кружляє, кружляє і падає
Жовтогарячим дощем
Листя.Про літо ж нагадує
Давно віднесла ген за обрій,
Як вітер промчала юність моя,
Вже й зрілість стоїть на порозі.
Зів"януть літа, мов трава споришу,
Птахами полинуть у вічність.
Питаєте що по собі залишу?
Обліпили цвіту пелюстки,
Наче бджілки квітку грушу-дичку.
Росте так й недоглянута ніким,
Бо любить волю і повітря свіже.
Її голублять сонця промінці,
Вітерець пісню присвятив для неї.
Зігріла серденько коханням твоїм.
Любов"ю я дихаю на повні груди,
Її посилаю тобі навзаєм.
Окрилені радістю, сповнені щастям,
Удвох зустрічатимемо кожен день,
Життя наше сонячним буде й прекрасним,
Поміж високих зелен-трав,
У руках скрипочку тримав
І так натхненно на ній грав.
Пливла мелодія казкова,
Її всі слухати готові
У денний час і час ранковий.
Туди спрямований, де сонячний серпанок
Гойдався над землею.І дощем
Сипався у трави великий збанок,
Сріблом наповнений холодної роси,
Неначе в купелі у ньому тії квіти,
Вітрець легенько пестив пелюстки,
Вона підморгнула лукаво йому
І переповнена квітонька щастям
Всміхалась замріяно.Може тому
Усе їй здавалось казковим та світлим,
Що радісно було серцю її,
Бо ніжилась в купелі теплого літа
Нахилила віти,
Обсипає сніг із неї
Зимний сильний вітер.
Та гойдає вона ними,
Крилами неначе
І сніжок летить донизу,
Та розправляє крила-почуття.
Ми як голуб з голубкою воркочем,
Хоч промайнуло уже пів життя.
Ти теплих слів для мене не жалієш,
Кажеш, що й досі любиш як колись.
В моїй душі кохання теж зоріє,
