Олена Красьоха
А що Оленка, а їй хіба щось треба?
Світило б сонце і безхмарне було б небо.
Щоб не було війни, й не гинули солдати,
Щоб мир був в Україні, й не плакала, щоб мати.
Подякувати хочу тому, хто придумав чати,
Які говорять ще слова: «окей», «відповісти", «ігнорувати».
Бо я на них тепер надіюсь, як на Бога,
Тебе почути – найкоротша це дорога.
Та лиш хотіла б звідси я забрати
У Твоїх обіймах я пянію без вина,
Та похмілля цього вже давно нема.
Замела зима Твої сліди,
Не дійду без Тебе до джерельної води.
То ж ховаю від усіх ці почуття,
Дівчина, жінка, мама, бабуся,
В кожній із них я залишуся...
Дівчина – ніжна і вічна Весна,
Жінка – тому, що пізнала кохання вона.
Мама – це пташка, що вірно дітей береже,
Для мене крихти щастя – цілий світ.
Навчилась бачити велике у малому з плином літ.
Цінити те, що Бог мені дає,
І те що Він зі мною поруч і моїм Світилом є.
Він в болях, радощах, Він в кожну мить,
Я водоспад, що стрімко падає із висоти,
І кожній часточці мене присутній ти.
Я водоспад, що кольорами райдуги на сонці виграє,
Щаслива я, бо ти у мене є.
Що зустріч відбулась, я зрозуміле це,
Як в водах у твоїх – порвала я журби кільце.
Жадала я тебе, як маминої ласки,
У спрагу як води, як чарівної казки.
Я вишию собі рушник на Щастя і на Долю,
Я тут ще вишию про незалежність й волю.
Вживлю у нього всі яскраві кольори,
Бо темні у мене в житті уже були.
Я вишию садки, які цвітуть весною,
Якби Ти знав, як я себе картаю,
За те, що й досі я Тебе кохаю.
Але який не малювала б я куточок раю,
Що Ти не мій, не мій – про це я добре знаю.
А що робити? Як Тебе забути?
Ти м’яч, а я лиш тінь твоя,
Й не можу наздогнати Тебе я.
Літаєш ти по полю з краю в край,
Я, тінь твоя, прошу мене не залишай.
Ти відбиваєш всі удари ніг,
Я щаслива, що була дуже щаслива саме з Тобою!❤
Я дякую Тобі за сонце, світло і тепло,
Що після зустрічі так глибоко у душу залягло.
За вогники, з якими радісно горів і мій вогонь,
За запах тіла й за тепло долонь.
На шальках терезів - любов і щастя.
Цікаво - їх вагу для мене визначити вдасться?
Я думаю, що ні - тому, що я не Бог.
Тому залишу я в душевній скринці їх обох.
***