Неоніла Володимирівна Гуменюк
Все іде та іде, йому спинку нема.
Як на небі з"явилася зіронька рання,
Вітер хмар табуни вже тоді розігнав.
Доганяти побіг дощик їх на світанку,
Лиш сліди босих ніг на траві залишив.
І привітно всміхнулося сонечко ясне,
Виспівують симфонію
Про поле, стиглі пшениці,
Яскраве тепле сонечко,
Що зігріває нас усіх
Цілунками своїми,
Про сірий пил крутих доріг,
Хвилею духмяною довкола
В повітрі аромат пливе чудовий.
Це нічна фіалка - матіола
Вечірньої пори відкрила знову
Свої бузкові ніжні оченята,
Ніби із кожним хоче привітатись:
Багрянцем сяють маків пелюсточки
Та чути жайвора вгорі чудовий спів
І крилечка тріпочуть, мов листочки.
Донизу небо кида бірюзу,
Яка вкриває васильки-волошки,
Рясну пустити може ще сльозу
Діти здорові,кохає тебе чоловік,
Злагода в домі,завжди добро там ведеться,
Ніколи-ніколи літам не ведеш своїм лік.
Якщо в п"ятдесят почуваєшся так, як у двадцять,
Коли із донькою вас сестрами зможуть назвать,
Дружнє надійне плече є кому підставлять.
В старім саду батьківськім яблуневім,
Ніхто не доглядає вже за ним,
Та він здається казкою для мене.
Це батько їх колись давно садив,
Плекав ті яблуньки, наче маленькі діти,
Ми ж дивні імена давали їм,
В ніч, як місяць в небі повний,
Мерехтять золотом зорі,
Сон утік далеко звідси.
Наче вдень, так видно всюди,
Стихло все, дрімає тиша,
Місяць на траві залишив
Весна втирає сльози:
-Ти не сумуй, подружко,
Уже нема морозів.
То ж плакати не треба,Вологи й так немало,
Он Сонечко із Неба
Вже Промінці послало
Тільки місяць поволі проплив, наче лебідь.
Поміж хмарами в сивій холодній імлі
Заховався і світить уже ледве-ледве.
Тихо-тихо навкруг.Задрімав очерет,
Заколисаний вітром.Й верба хоче спати.
Лиш берізки шепочуться, знають секрет,
І душу хай тішить розмай,
Бо скоро покотиться-котиться
Вже літечко за небокрай.
Замінить віночок ромашковий
Айстр диво-калейдоскоп,
А пелюсточки трояндові
Білая сніжиноночко
І сідай на землю ти,
Наче намистиночка.
Вас багато як примчить,
Ось тоді ви зможете
Землю-матінку укрить
На жаль коротке дуже теж.
Ми ж не замислюємось вчасно,
Що літ назад не повернеш.
Через дрібниці сваримося,
Створюємо " купу" проблем,
Втрачаємо усе хороше,