Неоніла Володимирівна Гуменюк
Зозуля перестала теж кувать,Запахло сіном по усій окрузі,
Маківку літа зустрічаєм так.
Петро й Павло пройшлися берегами,Лише синіють їхні батоги,
Біля воріт злітають вгору мальви,
Мов різнокольоровії птахи.
Зібрали полуницю й вишні стиглі
Воно широке, що й не видно краю.
Угору вибираюся лишень
І тут же вниз із розмаху спускаюсь.
Вітер не тільки в спину, в очі теж,
Шарпає так, що витискає сльози.
Але цей шлях інакше не пройдеш
І котиться воно в траву м"ячем.
Усюди-всюди та її заграва
Багряним розсипається дощем.
А черешневі вогники-листочки
Спалахують на сонці, мов рубін,
Розшита у калиноньки сорочка
І жовті вони у ромашки,
А у волошки такі сині-сині,
Фіолетові ще у фіалки.
А бузкового кольору очі в дзвіночків
Та у півників тих, що край поля.
Наче хвиля морська - мої очі,
Із усіх боків обступили,
Як рідну матінку сини,
Від вітру й снігу захистили.
Гіллям помахують вони,
Неначе крилами лелеки
Чи гордії гірські орли,
Десь там у долині
Біг струмок веселий
Швидко та невпинно.
Біг попід горбочок,
Де росли берізки,
Поспішав струмочок
Десь поблизу струмочок дзюркотів,
Але зима знову чомусь вернулась,
Мабуть хотіла налякати їх.
Та показати свою силу й владу,
Мовляв, усі ви бійтеся мене.
Але весна уже не за горами
Ронила сльози вниз свої дрібні.
Може повівся хто нечемно з нею?
-Образив хто тебе? - скажи мені.
Це Вітерець гонив отак мене,Втомилась я і хочу відпочить.
-Та заспокойся і не думай про сумне,
Хмаринко й більше сліз не лий.
Визнать життєві помилки,
На серце каменем лягають
Гріхи за прожиті роки.
На жаль не зміниш вже усе ти,
Життя рікою відпливло.
Та намагаймось жити чесно,
Завжди й всюди я співаю,
Бо пісень багато знаю,
Вони жить допомагають.
Так, журлива - серце крає,
Жартівлива звеселяє,
Віру в краще теж вселяє,
Йшла зима семимильними кроками,
Принесла із собою колядочки
Та щедрівки.І світлої радості.
Всім солодка кутя смакуватиме
І засяє ялинонька-райдуга,
Ці різдв"яні пісні ми співатимем
Достигає край воріт,
Свої кетяги додолу
Нахиляє від ваги.
Сонцем лагідним зігріті
Багряніють ягідки,
Теплим дощиком умиті,