Неоніла Володимирівна Гуменюк
Багрянцем сяють маків пелюсточки
Та чути жайвора вгорі чудовий спів
І крилечка тріпочуть, мов листочки.
Донизу небо кида бірюзу,
Яка вкриває васильки-волошки,
Рясну пустити може ще сльозу
Фіолетові,
Це фіалочки живі
У букетиках.
Вмиті дощиком рясним,
Сяють блискітки,
Гріті сонцем золотим
Так давно вже ніхто вас не косить.
Біль і тугу мою заглушіть,
Все єство миру й злагоди просить.
І під сонцем, дощем, на вітрах
Всеньке літечко ви зеленійте,
Я пройдуся босоніж по вас,
Та й давай змагатись,
Хто із них тут переможе -
Буде панувати.
Насупила Зима брови,
Морозом дмухнула,
Закрутила сніг угору
На Великдень в храмі освятять її,
А разом із нею пасочку духмяну,
Буде в нашій хаті справжній оберіг.
В писанці маленькій і краса, і святість,
Так смакує паска родині усій.
І на серці в кожного невимовна радість,
А, може в чомусь навіть кращі.
То другосортними нас нащо
Вважати дозволяють ті,
Котрі міцне здоров"я мають,
Стрункі, вродливі та успішні?
В наш бік щораз кидають звично
Багато-багато років,
Тут воно ж, за кілька кроків,
А ти його не помічаєш.
Доленька ходить поруч,
Лиш придивіться уважно,
І, може ви зовсім скоро
Дощ та сніг, а чи сльози сльоти,
Треба в будь яку пору щасливим
Почуватися й радість нести.
В будень теж, а не тільки у свято,
Слід знаходити свій позитив,
Бо прекрасного в нас так багато,
Барвистеє літечко
На коромислі веселки
Носить воду з річечки.
Її сіє-поливає
Крізь сонячне ситечко,
Квіти й трави напуває,
Любов дарує іншим навзаєм,
Тоді рясніє буйним-буйним цвітом,Хоча уже до осені ідем.
Осінь життєва лагідна хай буде
У мене, в тебе, а душа співа,Любити ближнього також хай не забуде
Й для неї знайдуться привітнії слова.
2020 р.
Всі стежки-доріженьки снігом замела,
А в шибку постукала синичка крильми,
Зголодніла пташечка до людей прийшла.
Поспішили бідную та й нагодувать,
Хліба крихту кинули,дали ще й сальця.
І пташина голосно пісеньку співа,
Милая ненечко, люба матусю!
З долонь твоїх щедрості спрагло нап"юся,
Щоби передати онукам та дітям.
Ти наймудріша з усіх, кого знаю,
Поради твої, мов би стиглі зернини,
Чи на вишиваній лляній скатертині