Неоніла Володимирівна Гуменюк
Така багряна й різнокольорова,
Рябить в ставочку хвильками вода
Й корабликами листячко вербове.
З"явилися вже стрічки золоті
В зелених косах білої берізки
І трави всі зробилися руді,
Несло в руках скрипочку
Із срібними струнами
Осені в даруночок.
Щоби диво-звуками
Чарувала музика,
Дощова та сонячна
Не живе давно ніхто в нім,
Простір травам, споришам.
Та ступлю лиш на подвір"я,
Чую голос, ненько твій я
І щемить моя душа.
Чорнобривці, рута-м"ята
Осінь розкидає скрізь
Та бере високу ноту
На тонесенькій струні
Срібній бабиного літа,
Чуєш дивний її звук?
Пролітає він над світом
І пам"ятаймо мить, коли любов цвіла
Трояндами, ромашками, тюльпанами,
В серці запалила іскорки тепла.
Життя таке коротке й швидкоплинне,
Літа біжать так стрімко, мов бистрая ріка.
То ж бережім, шануймо ми любі "половинки",
В старім саду батьківськім яблуневім,
Ніхто не доглядає вже за ним,
Та він здається казкою для мене.
Це батько їх колись давно садив,
Плекав ті яблуньки, наче маленькі діти,
Ми ж дивні імена давали їм,
Полум"ям яскравим догорає обрій,
Промінці останні сонечко кида.
І приходить вечір у накидці чорній,
Вітерець легенько її розвіва.
Походжає чинно він поміж дерева,
Ще - на лавку сяде ту, що у саду,
Не видно нічогісінько за ним.
Холодною і мокрою завісою
Він дуже схожий та й на сірий дим.
Гойдає хвиля жовтий лист вербовий,
Латаття ще зелене на воді,
Вітер розчісує траві коси руді,
Приємне мені наснилось,
Що сонця ясний промінчик
Цілує мене ласкаво.
І я уві сні усміхалась,
Промінчик отой ловила,
Впіймати його намагалась
Із червонодзьобим журавлем.
Зможе низько він тоді вклониться,
Як набрати хтось води прийде.
І ніхто уже не пам"ятає
Хто копав криниченьку оцю,
Тільки дякувать щодня не забувають
Ростуть Петрові батоги,
Кольору синяви п"янкої
У них чудові квіточки.
Поряд ромашка жовтоока
Ворожить - любить він чи ні,
А далі он за кілька кроків
А, може в чомусь навіть кращі.
То другосортними нас нащо
Вважати дозволяють ті,
Котрі міцне здоров"я мають,
Стрункі, вродливі та успішні?
В наш бік щораз кидають звично
