Олена Красьоха
Люблю Тебе без дозволу Небес,
Знов ожила душа моя і Ти у ній воскрес.
Така любов дається раз і навіки,
Така любов й такі як Ти чоловіки.
Це Ти одів мене у плаття з чистоти,
Я закохалась, друзі, у велич горобини.
В ній ніжність мами й чистота дитини,
В ній колір крові, що тече по жилах.
Вона мене навік приворожила.
У ній життя з гірчинкою любові,
Була я стигла й апетитна Вишня,
І у житті твоїм була колись не лишня.
Ти з'їв мене, лиш кісточку лишив,
Та сонце й дощ мене все ж відживив.
Ти у солодкому житті шукав кислинки,
Сьогодні вісточку отримала від Тебе,
Це як на щастя зірка впала мені з неба.
І світ зробився для мене найкращим,
Все стало легким, що було найважчим.
То ж правду кажуть, що для щастя нам потрібно небагато,
Пишу листи та їх не відсилаю,
Пишу у них як сильно я Тебе кохаю.
Кохаю доброго, поганого — такого різного,
Кохаю я Тебе чужого, але такого рідного.
Це миті болю, кайфу і тривоги,
Життя – годинник, а ми з тобою – дві звичайні стрілки,
Життя – квітуче дерево, а ми одне на одного подібні гілки.
Ми ходимо по колу, щоб потім доторкнутися колись,
Або ж чекаєм вітру, щоб ми міцно обнялись.
Життя – це гра, й ми хочемо щоб знову повезло,
Ви залишились, Мамо, в квітах, в зелених травах,
Світлих ранках, вечірніх загравах,
На подвір'ї і в хаті, і в криниці води,
В кожній добрій хвилині, де немає журби,
В яблуневому цвіті і в багатих плодах,
В білокорих берізках й золотистих житах,
Плаче небо в розпачі думок,
Стеле осінь золотий свій килимок.
Накивати п’ятами хоче тепло,
Що у душу літом залягло.
Хочеться закрити усі двері і віконця,
Для вас це казкою і дивом здасться,
Та на життя стежині я зустріла Щастя.
Ви запитаєте: " Яке ж воно?"
Я відповім, що тихе, ніжне і п'янке, немов вино.
Воно прекрасне - як в польоті птах,
« Все добре, тільки на Твоєму
лиці замало Світла та Сонця...
Я на згарищі Любові,
На крутих виточках Долі.
Я в лахміттях і пуста,
А що Оленка, а їй хіба щось треба?
Світило б сонце і безхмарне було б небо.
Щоб не було війни, й не гинули солдати,
Щоб мир був в Україні, й не плакала, щоб мати.
Жінка – це квітка в різнобарвних кольорах,
Жінка – це радість і сонце, що купається в її очах,
Жінка – це оберіг для чоловіка і дітей,
Жінка – це неповторної краси музей.
Жінка – це весна бурхлива, що виходить з берегів,