Олена Красьоха
Навчилась з часом звикати я до болю,
Як пташка в клітці, яка мріє все про волю.
Навчилась я радіти ще маленьким крихтам щастя,
Що після смуги чорної, коротка біла раєм здасться.
Начилась ще співати у неволі,
Котиться вже осінь клубочком з гори,
Чує вона дихання вже зими-сестри.
Пальчики дитячі у нірки біжать,
І вона ховає в кожну їх по п’ять.
Радість аж вистрибує із очей діток,
Любов не помирає й не старіє,
Вона лиш довго інколи хворіє.
Бо має серце, у яке влучають стріли,
На жаль, стільці трапляються не завжди вмілі.
Любов - весна у кожній порі року,
Я хочу бути свічкою - щоб яскраво осявати твій шлях.
Я хочу бути нічкою - щоб бути разом в солодких снах.
А ще водою джерельною - якої жадають спраглі уста,
А також храмом святим - де буде лиш щирість і чистота.
***
Простіть усі кому не додала тепла,
Коли я поза зоною досяжності була.
Кого не берегла й не опікала,
Кому не додала любові і добрих слів я не сказала.
Простіть усі з ким не літала в зграї я,
Коли змішати воєдино зиму, весну, літо й осінь,
Одержимо салат якого друзі ми не їли досі.
А потім якщо скропимо його сльозами,
Дістанемо і назву ми - "Життя без мами ".
Життя біжить, летить, пульсує,
І навіть сум осінній його чує.
Й вони не заважають тут одне одному,
Бо щастя повернулося додому.
А в ньому все іскриться і горить і грає,
В житті завжди триматись треба на плаву,
Й повторювати сотню раз до себе: допливу.
Я допливу до радості, я допливу до щастя,
Я певна: досягти мені усього цього вдасться.
Зі мною Бог, зі мною люди,
Я вирвуся фонтаном із грудей землі,
Розсиплюся салютом на небеснім полотні.
А потім водоспадом упаду до ніг Твоїх,
Ти − диво-жінка й мій солодкий гріх.
Люблю Тебе я щохвилини, щогодини та щодня,
Люблю свідомо, несвідомо, навмання.
Сміюся в щасті, а то плачу і кричу,
В огні згораю або свічкою блаженною свічу.
Люблю Тебе міцніше дня, що наступає після ночі,
Своє Минуле запросила я на Бал,
Для нього я підготувала багато гарних слів й похвал.
Така щаслива я із ним була!
Я в ньому і любила, і жила, і берегла.
Та час прийшов і відпустити я його готова,
Присвячую дорогій мені людині
Ця ніч тебе в мене забрала назавжди,
Мені залишила вона тут роль лиш тамади,
Яка тобі бажає море світла і тепла.
Для мене ти згорів уже дотла.
