Олена Красьоха
Я купаюся у посмішці Твоїй,
Я торкаюсь очима до очей Твоїх і вій.
Я блукаю навпростець і навмання,
Бо стежиночки прямої до Тебе нема.
Так ходжу щодня по лабіринтах долі,
Ви якось дивно легко причарували...
Коли ти посміхаєшся мені - у ваннах сонячних купаюсь я,
А як сумуєш - то і я блукаю по алеях осені.
Лиш спогади про зустріч з щастям - для душі бальзам,
Завжди - чи прошені вони, а чи не прошені.
Дівчина, жінка, мама, бабуся,
В кожній із них я залишуся...
Дівчина – ніжна і вічна Весна,
Жінка – тому, що пізнала кохання вона.
Мама – це пташка, що вірно дітей береже,
Я водоспад, що стрімко падає із висоти,
І в кожній частоці мене присутній Ти.
Я водоспад, що кольорами райдуги на сонці виграє,
Щаслива я, бо Ти у мене є.
Із ювілейним Днем народження Тебе, моя квартирка,
Для мене Ти завжди як шляховодна зірка.
У стінах у Твоїх я плачу і кричу,
Або сміюся щиро, ну або мовчу.
Ніхто як Ти мене так глибоко не знає,
Так хочеться приміряти дорослий світ,
Коли нам зовсім мало-мало літ.
Так хочеться відчути мамине тепло,
Що з ніжок ще її у туфельку зайшло.
Так хочеться на каблучках ще постояти,
Жінка – це квітка в різнобарвних кольорах,
Жінка – це радість і сонце, що купається в її очах,
Жінка – це оберіг для чоловіка і дітей,
Жінка – це неповторної краси музей.
Жінка – це весна бурхлива, що виходить з берегів,
Моя любов солодка і рясна,
Та стежка в неї вузька й кам'яниста.
У неї в серці молода весна,
Хоч одягла вже осені намисто.
Люблю як перший і останній раз,
Я пробую жити без тебе,
Хоч ти мені – сонце і небо,
Дощ теплий, джерельна вода,
Щастя моє і біда.
Я прекрасно сама розумію,
На шальках терезів - любов і щастя.
Цікаво - їх вагу для мене визначити вдасться?
Я думаю, що ні - тому, що я не Бог.
Тому залишу я в душевній скринці їх обох.
***
Я покохала, я пір´їнкою літала,
Такого щастя досі я не знала.
Я прокидалась сонцем, я світила.
В мені з´явився дух й велика сила.
Порвала греблю я і вийшла з берегів,
У кожного у нас від Бога є свій дар,
Він навіть осені і фарби й пензля дав.
Її картини хоч на виставку неси,
В них світ незайманої й незбагненної краси.
Від них Ти потрапляєш у тенета раю,
