Ущільнюється час до чорноти на небі, —
безвічне проступа у розсипах зірок…
Я так віддаленів, мій Господи, від тебе,
що всотувати треба у себе кожен крок.
В мені ти був завжди, ніби вода в криниці,
щомиті прибував живлющим джерелом…
Та згодом я губив тебе по крапелинці,