В розриві між хмарами судно з’являлось помарне:
«Летючий голландець» — з безодні у безвість летів.
Змістилась, напевне, і вісь планетарна,
бо води звелися, мов мур, в висоті.
Він плив — ніби падав, крилом розпустивши вітрило,
і пінивсь в блакиті прокреслений слід:
уява, можливо, його сотворила,
хоч глибивсь він далі в зеніт самохіть.