Неоніла Гуменюк
У своїх зізнався почуттях.
Ти ж мовчала, тільки усміхнулась,
Плечі кутала у теплу сіру шаль.
Сподівався на взаємність, мріяв
Як в моїх обіймах втонеш ти.
Та розбились на друзки надії.
Співчувала матері в її горі,
Бо єдиний син її та й загинув,
Рідну землю боронив й Батьківщину.
Квилить чайка-чаєчка, плаче мати,
Де чий голос важко вже розібрати.
Хай не буде більш війн братовбивчих
Вину всю скласти на сусіда
Та споглядати собі збоку,Що натворив, твою роботу.
Згоріла хата у сусіда,
Тобі ж до того нема діла,Тебе ж біда та обминула,То й добре.Решта все забулось.
Про що тебе не запитають,
Одна лиш відповідь;"Не знаю".
Давно віднесла ген за обрій,
Як вітер промчала юність моя,
Вже й зрілість стоїть на порозі.
Зів"януть літа, мов трава споришу,
Птахами полинуть у вічність.
Питаєте що по собі залишу?
Нести отак життєвими стежками,
То ж я також обтяжена гріхами
Іду туди, де вкаже Божий Перст.
Гріхи...Гріхи...У кого їх немає?
Бо у житті трапляється усе,
За них людина мучиться й страждає
Та позіхнув й пішов тихенько спати,
А вечір-парубок гайнув аж до зірок
І нумо з ними знову жартувати.
Тут нічка-мати стала на поріг,
Сипнула роси на зелені трави,
Що холодом торкнулись босих ніг,
Вже відпливає вдалеч серпня човник,
Гойдаючись на хвилях, мов листок,
Та залишило літо кошик повний
Смачнющих ягід, яблук та грушок.
І виноградом всіх почастувало,
Спекло пухкий рум"яний коровай
В пухкі рожеві щічки,Дитині сили додавало,
А ще воно Марічці
Так ніжно кучері русяві
Пестило із любов"ю
І вередуночці Оксані
Всміхнутися готове.
На травичці морозець,
Осінь буде покидати
Нас із вами.Навпростець
Побіжить кудись далеко,
Розтрусивши все тепло.
В кожушку зима біленькім
Нарешті сніг, біленький сніг,
Земля без нього сумувала,
Він ковдрою на неї ліг,
Щоби вона не замерзала.
А сніг іде, а сніг іде
І припорошує дерева,
І підморгнув медуночці малій,
Яка секретами ділилася із рястом,
А він в любові зізнавався їй.
Про щось співала бджілка-трудівниця.
Бриніла музика струмочка поміж трав.
Весняний день всім радість дарував,
Господнєє Преображення відзначаєм ми.
На стіл матуся скатертину простелила,
Пахучий мед поклала й свіжі пироги.
Усе освячене у храмі: яблука рум"яні,
Солодкі груші, сливи й виноград.
Щедро пригощає нас дарами
