Неоніла Гуменюк
І стовбури мають широкі-широкі.
Хоча вже дуплаві, всі майже посохли,
Бо кілька віків тут ростуть вони врешті.
Тримаються все ж, зеленіють ще зрідка
І навіть цвітуть та приваблюють бджілок,
Які прилітають сюди дружно влітку
І день поменшав, стала більша ніч,
Яка вже трішки-трішки віє холодом,
Згасло тепло купальських диво-свіч.
Вода ще тепла у ставку та річечці,
Увечері ж б"є ж хвиля "дрижаки".
Скоро покине нас яскраве літечко,
З бабиним літом бавилось,
А нині уже мокро так,
Бо дощ розбарабанився.
По підвіконню стукає
Та листячку дубовому.
Давай і ми послухаєм
Теплий свіжий вітерець,
Одягла весна обнову -
Сукню зелену чудову
Та й пустилася в танець.
Закружляла, закружляла
Поміж кленів та беріз,
Кожен пише із нас,
В когось дуже виходить цікаво.
І літопис оцей
Перейде до дітей,
Там і внуки візьмуться за справу.
Та в історії слід
Вертає у юність його аромат,
Коли ми щасливі під ним зустрічались,
П"янив отой запах закоханих нас.
І поринали в кохання обоє,
Забувши, що може хтось бачити нас.
О!Як було добре тоді нам з тобою,
Хоч вітерець холодний повіва.
Як же навколо нас чудово й гарно,Що й важко підібрать такі слова,
Якими можна було б передати
Оту красу осінньої пори.
Романси хочеться душі моїй співати
Про падолист, в багрянці явори,
Їм спека не страшна ні грози,
А сонце додає снаги.
Блакитні пелюсточки їхні
Липневий вітерець гойда,
А гордо підняті голівки
Вдивляються в небесну даль.
Я запитати хочу вас.
Золото осінь розсипати
Вже почала навколо нас.
А як вона прощатись буде,За нею плакать теж не слід,Бо зимонька-зима прибуде
І сіятиме всюди сніг.
Він ляже на поля й дерева,На сонці сріблом засія.
Сірі та зелені й чорні
Іскорок яскравих повні,
Усі світяться любов"ю.
Вміють також підморгнути
І лукаво й загадково
Та коханням спалахнути
Торкнувся деревам до скронь,
Отави давно вже покошені,
Горить горобини вогонь.
Кружляє, кружляє і падає
Жовтогарячим дощем
Листя.Про літо ж нагадує
Щоранку прокидатися мені
Так хочеться.Хай станеться це диво,
Дарує доля нам щасливі дні.
Від мого погляду, як від вогню згоряєш,
В твоїх очах бездонних я тону,
Удвох полетимо ми аж до раю,