![Чати]()
Виходить за межі неба, ніби виходить із себе
хуга. Білі колони крушить і запорошує зір.
Тягнуть гринджоли діти прямо на хатній гребінь,
аби спуститись донизу, розлінувавши сніг, мов папір.
В білому торохтінні голоси їхні тонуть,
наче вогні свічані, сніг ув очах мерехтить.
Снігом доточений звівся дід Яким, мов колона,
сам у собі височіє і у думках височить.
