Віщове дерево гуде дрімотно зранку,
розхильчасті гілки щось креслять нечітке,
і пада тінь від них на стіл, на чаю склянку,
де солодко тремтять березові листки.
Та це ж сьогодні день ясних світлонародин:
по білому біжать червоні птиці дня,
і хмара, що зійшла невмічено зі сходу,
пливе собі, й ніхто її не доганя.