Чи йде тобі із рук та круглість первородна,
що чиста помислом освяченого лона,
де квітнуть квітові до осені глибокої
і гускнуть медові, настоянім на спокої.
Гарячі яблука — зсередини — від спілля
червоно сплакали у сутінне замшілля,
та їх ізнов чомусь долоня проминула,
так, як мина своїх дітей зозуля: