Все зсунулось до глузду, до основ,
і оголилась глибина кринична…
А з твоїх пучок капа тепер кров,
хоч ще учора сік точивсь суничний.
Безглуздий рух вперед по площині,
по шклі води, по струнах металевих…
День скаламутивсь, аркуш почорнів,
і чорний хтось процокав на коневі.