![“З поля днів, уві сні, що наснився давно”]()
З поля днів, уві сні, що наснився давно,
у халявах приносила мати зерно,
і, роззувшись, струсивши його на рядно,
по зернинці, мов дні, рахувала:
— До Петрівки б дожити… — Й дивилась в вікно,
ніби Бога свого виглядала…
Літописцю, снописцю, розгаднику днів,
мені гірко жилось у минулому сні:
