Олена Красьоха
Я – болю хвилею, у океані прокричу,
А потім вітром радості до Тебе полечу.
Впаду дощем любові й каяття,
Без Тебе, світ – не світ, й нема в нім пагонів життя.
Покличу сонце, і з промінців його сплету вінок,
Так хочеться скотитися клубочком радості згори,
Як це робили ми дитячої щасливої пори.
Щоб розгубити всі турботи, болі і печалі,
Й з душею чистою і легкою, стежками Божими іти щоб далі.
Любов щоб щира і глибока в серці теж жила,
В печі приємно тріскотів вогонь,
Котилось тісто з маминих долонь,
А дітки відчували смак вже пирога,
Що готувала нам матуся дорога.
А я дивилася на мамині в мозолях руки, -
Плаче небо в розпачі думок,
Стеле осінь золотий свій килимок.
Накивати п’ятами хоче тепло,
Що у душу літом залягло.
Хочеться закрити усі двері і віконця,
Я цілую руки твоєї дружини,
Кожен пальчик твоєї дитини.
Вона – мати, ти – батько, Ви разом сім'я,
Ну а я лиш маленька в алфавіті буквочка я.
Так я людина з великої літери О,
Будь чистим душею і вмитим росою ранком,
Будь теплим, сонячним, лагідним днем,
Будь тихим, затишним і прекрасним надвечір'ям,
А я для тебе буду зоряною ніччю зі спокійним і солодким сном.
***
Хоч скільки б літечко не дарувало нам тепла,
Та без дощу любові, в'яне навіть і трава.
І той, хто під дощем цим не бродив,
То він - лиш існував, але не жив.
Тому бажаю кожному – потрапити, в любові океан,
Я хочу обійняти і розцілувати Божий світ,
Для мене він стає усе привабливішим з плином літ.
Все більш виходжу я на мудрості стежки,
Із насолодою читаю я, людей Великих всіх рядки.
І зрозуміла я, усе навколо має сенс і зміст,
Я в музиці, в поезії, в любові,
Я на короткому із ними повідкові.
У мене змішані тепер всі відчуття,
Та саме каша ця мені допомагає відчувати смак життя.
Відкрились ширше очі і на кольори,
Нарешті я спустилася на землю із небес,
Й ходжу поміж людьми, як той голодний пес.
Надійного хазяїна зустріти мрію я,
І будку мати, де щасливо заживе моя сім'я.
Щоб був в нас двір, в якому навесні цвітуть садки,
Оділа осінь жовтий капелюх,
І з горобини ще сережечки до вух.
І вихваляється і золотом й красою,
Лиш я в печалі, я так сумую за Тобою.
Я хочу так вернутися в те тепле літо,
Ти м’яч, а я лиш тінь твоя,
Й не можу наздогнати Тебе я.
Літаєш ти по полю з краю в край,
Я, тінь твоя, прошу мене не залишай.
Ти відбиваєш всі удари ніг,
