![Звідтіля]()
Висловлюю дихання власне у мові,
усе видихаю, що в груди ввібрав;
голчасті морози, сніги паперові,
щіткасте повітря і спалахи трав.
Життя видихаю, але затинаюсь,
коли видихає із себе земля
нічних косарів, що йдуть лугом безкраїм,
коли серед ночі вогонь догорає,
